Шановні друзі, любі діти…

Шановні друзі, любі діти,
Вас зрозуміть мене прошу,
Свої духовні заповіти,
Для себе і для вас пишу.
Завжди собі напоминаю,
Як треба жити на землі,
Щоби душа дійшла до Раю,
Щоб шлях земний не був в імлі.

10.12 2008 р.

Автор: Генріх Акулов; Сайт:http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Сум

Тихо село вимирає,

Ні, не кричить, не кляне.

Тихо, як вечір згасає,

І непомітно помре.

Плаче бабуся старенька:

Газу і хліба нема.

Де ж діточки твої, ненько,

Чом ти на старість сама?

Діти були і держава…

Все кудись ділось, пішло.

Діток на фронт виряджала,

Жодне назад не прийшло.

Щодня у полі трудилась,

Щодня, в трудах до зорі,

Молодість тихо котилась

В старість, і ось ми – старі.

Тихо ідуть, вимирають,

Ні, не кричать, не клянуть,

Спокою лише бажають,

Смерті, як манної ждуть.

Тихо село вимирає,

Тиша в вечірній порі,

Навіть Сірко-пес не знає:

Гавкать йому, а чи ні.

Смуток наповнює душу,

Тяжко і страшно мені,

Нащо терпіти я мушу

Це запустіння в селі.

За що мені така доля,

Нащо живу в такі дні?

Попрані щастя і воля,

Порожньо, сумно в селі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Кричать під лісом журавлі…

Кричать під лісом журавлі,

В імлі ранково-сірій.

У них вже підросли малі

Й готуються у вирій.

Пройде зими яскрава мить,

Засне холодна завірюха,

І знову зграя прилетить –

Вона вже в небі, слухай.

Курли… курли…, кружляє клин

У небі весняному.

І вже не батько бач, а син,

Привів братів додому.

І все як завжди: часу плин,

Роки, віки спливають,

Ослабнув батько, виріс син,

І журавлі щороку повертають.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

І сила є, і воля є…

І сила є, і воля є,

І молодість буяє,

Та все ж чогось не достає,

А от чого, не знаю.

Від чого пусто на душі

І радості не маю.

– ” Чому пішли товариші?”

Я сам себе питаю.

Чому, йдучі серед людей,

Я з біллю відчуваю

Відсутність життєвих ідей

І біль так серце крає.

Життя вперед іде, летить,

Та я не поспіваю

Життя того відчути мить,

Чому? І сам не знаю.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пам’ятаю дні дитячих літ…

Пам’ятаю дні дитячих літ:
Ще маленьким вчила мене мати
Крихту хліба, кожну п’ядь землі
Свято берегти і шанувати.

Глибоко корінням в землю вріс,
І по ній упевнено, не потай,
Не згинаюсь – йду на повен зріст,
Годувальниці-землі господар.

Хліб пухкий в світлиці на столі,
А де хліб, там і у будні свято,
Силу беремо ми від землі,
Землю бержем, неначе матір.

12.12.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Як упертий росточок…

Як упертий росточок
Пробивався до неба,
Так і я усім серцем
Потяглася до тебе.

Чи судилось так долі,
Що шляхи розійшлися.
Лиш надії і болі
В одне ціле злилися.

Линуть роки невпинно,
Вже ми сивими стали.
Та до тебе, єдиний,
Почуття не зів’яли.

Своє перше кохання
Крізь життя пронесу я,
А за щире зізнання
Хай мене не осудять.

6.09.2986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Стежки, стежки…

Стежки, стежки

Мереживом снуються,

Нема їм ні початку,

Ні кінця.

Вузькі, широкі –

Всі в одну зіллються,

В оту дорогу,

Що звемо життям.

Та про одну нам

Не забуть ніколи,

Хоч їй уже

Й не буде вороття:

Оту стежину,

Що вела до школи –

Від рідного порога

В майбуття.

Куди б не занесла

Життя дорога,

Та пам’ять

Не розвіється,

Як дим:

Та перша стежка –

Мила, босонога,

Вкарбується

У серце назавжди.

5.07.1986

Автор: Віктор Геращенко

Трава іскриться росами…

Трава іскриться

Росами.

Співа, дзвенить

Коса.

Іду поміж

Покосами –

Яка земна

Краса!

Чому так серцю

Весело?

Іду, не йду –

Пливу,

Так на душі

Піднесено –

Це в сні

Чи наяву?

Іду і прислухаюся

До серденька

Биття.

У що я так закоханий?

В природу

І в життя.

1.07.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua