Колись то був і я козак,
І мав веселу вдачу.
І ниву мав, і мав коня,
І жінку мав, і дачу.
Та, якось раптом, зникло все,
Пішло, кудись поділось,
Те, що любив понад усе,
Знецінилось, змінилось.
Все стало разом не таким,
І норови, і мода,
Замітно клімат став не тим,
Погіршилась погода.
І люди, і країна вже не та,
Змінились і міста, і села,
Кудись поділась доброта
І посмішка людська, весела.
Не знаю, люди, що робить,
Чи плакать, чи сміяться,
А от щодо життя по новому,
Не маю сил пристосуватися.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua