Мистецтво

Присвята моєму викладачу з образотворчого мистецтва в академії Кушнірук Наталії Миколаївні
Мистецтво скрізь і всюди.
Ми звикли, що мистецтво
Це щось високе, грандіозне і незрозуміле.
Насправді мистецтво – це те,
Як ми сприймаємо світ,
Як наповнюємо предмети життям.
Даруємо частинку власної душі,
Закохуємося у те, чим займаємося,
Любимо не готовий виріб,
А скоріше сам процес.
Це трудно, безкорисливо на початкАх,
Але це інтригуюча подорож незнаним.
Гарний феєрверк у кінці,
На небосхилі, біля зір.
Мистецтво це окремий світ.
Даруй йому душу
І дзвенітиме довго в серці твоїм,
Навік запам’ятаєш і розпізнаєш у всім.
Продовження →

Літати…

Небо. Висота. Політ.
Я так хочу політики.
Хочу тримати повітряну кульку,
Здійнятись у вись.
Побути журавлем.
Я хочу літати.
Будь-де, коли, на чому.
Просто вище від землі,
Далеко в небі.
Мріями я уже в літаку,
Насправді, я ще на землі.
Я так хочу літати…
Скоро мрія здійсниться
І я полечу.
Продовження →

Опера
Відпочинок потрібен не тільки для тіла,
але і для душі.
Oпера – саме те, що потрібно.
Високі ноти, голосні звуки,
ритмічне переривання дії,
легка ненав’язлива тональність музики.
Усе прекрасно.
Грати світло має свій ефект.
Розкішні сукні, дорогі костюми.
Необов’язково знати італійську
щоб зрозуміти сенс опери.
Там є переклад українською.
Продовження →

Моя темнота

Буває так, коли немає слів
Але щось так і хоче вирватись з грудей
Можливо, то просто безглуздий гнів
Який постійно гуляє між людей

Буває так, що хочеться кричати
Але тут вже й слів не можу підібрати
Тому почну я у весь голос ридати
Щоб більше себе в цьому житті не картати

Але буває і так, коли пустота
Ні щастя, ні болю
Лиш темнота
Вона обіймає мене тихо за плечі
і тихо шепоче:
“Я буду приходить до тебе щоночі”
Продовження →

Хід весни

Запишалась природа красою,
Свіжим цвітом в садах зацвіла,
Хоч мертвіла в холоднім спокої
Та, зустрівши весну, ожила.

В срібних росах, в ранковому блиску
Об’являє суцвіття весну,
По краплині всю райдужну низку
Вилива в незрівнянну красу.

В небі сонце в дорозі вже новій
Веселіш, осяйніш проплива
І життя, що зачалось з любові
Так уважно теплом зігріва.

І здається, що пташка махає
Крильми дужче, бо хоче вона
Бути всюди де вже подуває
Теплим вітром грайлива весна.
Продовження →