Дивлюсь я на небо , в голові безодння
Серце окутане туманом скурботи
Моє життя – це один великий гріх
Як тягар ,що несу вже третій рік
Продовження →

А серце б’ється, б’ється — не стихає
До тебе рветься, рветься, бо добре знає,
Як сильно хочу бути я з тобою
Вночі і вдень, і літом, і зимою.
Продовження →

Посипав сніг

Холод прийшов,
а я сумую за вікном,
сиджу і думаю про щось
але не знаю я, про що

Сиджу і думаю про те,
що важливо на землі,
не прогавити свій день,
своє життя,
біля вікна.
Продовження →

Вірш присвячений 150 річниці від дня народження Лесі Українки

Жила собі українка по імені Леся,
Мужня, ніжна та тендітна, справжня поетеса.
Та по справжньому Лесуню Ларисою звали,
а псевдонім Українка – мати підказала.
Нелегка життєва доля була у дитини:
Біль, хвороба й негаразди мучили родину. Продовження →

Ти хочеш до себе поваги?
Так покажи, що заслуговуєш її…
Ти розтоптав усе, що було в наївному, і закоханому серці…
Ти розтоптав усе, що змушувало щоразу все пробачати…
Ти зняв і розтоптав ті «рожеві окуляри»,
Які щоразу тебе оправдовували…
Розтоптав те, що змусило тебе покохати…
Розтоптав надію…
Віру в людей…
Ти… розтоптав усе… сам…
Продовження →

Небо,о моє прекрасне небо

Небо,о моє прекрасне небо,
дивлюсь на тебе я,
і згадую усе своє життя,
як самотньою була, і плакала ночами, картала себе я, навіщо ж таке життя?
Чому я люди сильні і слабкі?
Чому немає правди в світі?
Де поділась та любов,
про яку говорять всі.
Чому усі такі погані й злі?
Чому немає справжньої любові в світі?
Одна є відповідь на це, таке життя,радійте всьому.
Продовження →

Давай літати над містом і шукати маршрути
Давай говорити. Давай просто… бути
Давай прикидатись, що ми чогось варті
Дві тіні, точки на рваній карті…»
Продовження →