Помічниця

Все допомогаю,
І проснувшись, перш за все
Ліжко прибираю.
Умиваюсь і за тим
Сідаю до столу,
З апетитом кашу їм –
І бігом до школи.
В школі друзі, вчителі,
Дзвоники, уроки,
І великим, і малим
вистача мороки
Голова пливе кругами
Від тої роботи,
Та ще треба поміч мамі, –
Цілий день в турботі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Хочу малювати

Мені завжди радісно,
Як виходжу з хати,
Буду знову фарбами
Вчитись працювати.
Дуже мені хочеться
Все намалювати,
Ой як, ой як хочеться
Все розфарбувати.
Гори, поле і дахи,
Як летять вгорі птахи,
Золотаве сонце –
Ї свое віконце.
Хочу всіх намалювати:
Дідуся, бабусю й хату,
Тата, маму і сестричку,
І стару на дворі бричку.
Олівцем все намалюю,
Потім пензлем розфарбую.
Вийшло все гарненько,
Та чомусь кривенько.
Вийшло все гарненько,
Та чомусь кривенько.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Струмок

В спекотну, літню днину
До джерела я лину,
Щоб з чистоЇ криниці
СвіженькоЇ напится
Води, води, джерельноЇ води.
Куди, куди біжиш струмок, куди?
Скажи, скажи, скажи, струмок, скажи.
Багато справ у мене
Біжу, біжу туди я,
Бо вся рідня зелена
Про воду мою мріє.
Туди, туди, спішу завжди туди,
Де ждуть, де ждуть джерельної води.
Моя лісна волога
Поставить всіх на ноги,
То ж маю поспішати,
Всім спрагу втамувати.
Завжди, завжди,спішу завжди туди,
Де ждуть, де ждуть джерельної води.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Якщо робиш добро…

Якщо робиш добро,
Не чекай на віддачу,
Бо вона все одно
Не несе тобі вдачу.
Не надійся, не жди,
Не чекай ти на щиру подяку,
А роби як робив, як завжди,
До добра не втрачаючи смаку.
Смак чудовий, робити добро,
Не проста і терниста дорога.
Це порив, це душі серебро,
Це талант, це дарунок від Бога.
Скарб безцінний цінуй, бережи
І творити добро поспішаючи,
Свій Божественний дар від усіх бережи,
Добротою всяк день починаючи.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Мила моя Україна…

Мила моя Україна,
Краще тебе я не знаю
Ту,що зову Батьківщина,
Серцем, душею кохаю.
Тут моя батьківська хата,
Рідний, тесовий поріг,
Зустріч з тобою, як свято,
Добрий, святий оберіг.
Скільки з тобою прощався,
В мандри йдучи, від воріт
І як назад повертався,
Тихо вітався – Привіт!
Ніжні слова привітання,
Другові завжди кажу,
Це як в любові зізнання,
Я на ганочку сиджу.
Тягнуться в небо тополі,
Вітер в саду шарудить,
Стиснулось серце до болю
В цю зачаровану мить.
Спогади, спогади, мрії,
Миттю промчало життя,
Канули в Літу літа молодії,
Ось і настала пора каяття…

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Я бачив у світі багато чого…

Я бачив у світі багато чого,
Та більше за все я люблю Україну,
Свята моя ненька, світ серця мого,
До тебе завжди як до матері лину.
Під сонцем її народився і зріс
І серцем змужнів, і душею,
Немало побачив і горя, і сліз,
Та тільки завжди був я з нею.
Вона берегла, зігрівала мене,
Люляла в лихую годину,
Вселяла надію – біда обмине,
Зробила з хлопчиська людину.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Два кольори, дві пісні…

Два кольори, дві пісні,
Одне людське життя
Повік в коханні чистім,
Як матір і дитя.
Червоний цвіт калини –
То радощі буття,
А чорне, неодмінно
Гіркота й каяття.
Так і живуть донині,
Як темна ніч і день,
Обидві господині,
Та – горя, Та – пісень.
Добро і зло парадом,
Крокують мир з війною,
Свята любов і зрада
Вік поруч між собою.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Блукаю…

Блукаю…
Живу серед люду в суцільній омані.
Гукаю…
До всіх я кричу, як їжак у тумані.
Докликавшись друга, я вийшов з туману
І бачу,що знову попав у оману.
Блукаю…
В ранковому лузі мандрую в тумані,
Пливу серед «друзів»
В суцільній омані.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Якою б не була Верховна Рада…

Якою б не була Верховна Рада
Завжди в ній заведеться зрада.
Знайдеться зрадник хитрий, підлий,
Підступний, заздрісний, огидний.
Він зрадить разом батька й сина –
Таким «добром» багата Україна.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua