Весна. Квітують вишні у саду…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Весна. Квітують вишні у саду.
Прийшла пора свята, благословенна.
Люблю тебе, красиву й молоду.
Кохана,
Наречена.

Спливли вінки Купала по річках,
Війнуло літо духом рути-м’яти.
Люблю тебе із сином на руках,
Дружина,
Мати.

Снігами обрій замете зима,
Спливуть літа, як води лазурові.
В житті нічого кращого нема
Од ніжності,
Любові.

Нема. Не буде. Зроду не було.
Тому безсмертна у віках людина.
Схили до мене лагідно чоло,
Люблю тебе,
Єдина.

Автор: Микола Луків; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Спасибі, день, що я прожив тебе…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Я об’їздив свій край від Курил до Карпат,
Від північних морів до південних.
В суєті, метушні, у турботах щоденних
Величали мене і товариш, і брат.

Хлібом-сіллю ділились, просили у дім,
На прощання бажали добра та удачі.
Дужі потиски рук, і обійми гарячі,
І слова золоті говорились при тім.

О шляхи журналістські, я ваш пілігрим, –
Перельоти, поїздки, часу – ні хвилини, –
Ви мене освятили чуттям Батьківщини,
Дні й труди мої скромні заповнили ним.

І зове мене в путь далина невідома,
І усе мені рідне, і скрізь я – удома.

Автор: Микола Луків; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Де зараз ви, кати мого народу…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Автор: Василь Симоненко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ні, не вмерла Україна!

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Я зустрічався з вами в дні сурові,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали “Хайль!” охриплими басами
І “Ще не вмерла…” голосно ревли.
Де ви ішли – там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям –
Плювала кров’ю “ненька Україна”
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі Сходу не вернулись “москалі”.
Тепер ви знов, позв’язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів запрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько вас не забере,
Бо знайте: ще не вмерла Україна,
І не умре!

Автор: Василь Симоненко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

О принесіть як не надію…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію…

Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.

Автор: Олександр Олесь; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Нехай мене чарують квіти…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Нехай мене чарують квіти,
Нехай життя їм віддаю:
Ніяк я барвами досхочу
Своїх очей не напою”

Нехай і так… але довіку
Я не лишуся в їх саду;
В останню ніч я вийду в поле
І біля травоньки впаду.

Автор: Олександр Олесь; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Рідна мова в рідній школі…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! рідна мова!
Що в єдине нас злива, –
Перші матері слова,
Перша пісня колискова,

Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій,
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!

Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп’ясти,
Наша мово, наша мати!

Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
“В рідній школі рідна мова!”

І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі!

Автор: Олександр Олесь; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

На Колимі запахло чебрецем…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

На Колимі запахло чебрецем
і руто-м’ятою, і кропивою.
Кохана сестро, дякую! З любов’ю
паду в про тебе спогади лицем.
А й спогади: сліпна коротка мить,
і ти в сльозах — обранена об мужа.
Квадратний отвір вахти, і байдужа
сторожа. І дрібненький син кричить:
“Татусю, до побачення!” А ми
вдивляємося в те, що не екрані
яви чи снива. О мої кохані
розлучні лада, як вас світ гнітить
об вас обпертий. Від рамена — крик,
високий зойк — у дві гінкі долоні,
неначе рури, мов многоколонні
голосники атлантових музик.

Автор: Василь Стус; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

На колимськім морозі калина…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.

Автор: Василь Стус; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа