Нехай в твоєму серці сонце грає,
Нехай воно веселкою горить,
Нехай любов твоя ніколи не вмирає,
Щоб на землі добро по Божому творить.
Автор: Генріх Акулов; Сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Не позбавляй себе взаємного кохання…
Не позбавляй себе взаємного кохання,
Не позбавляй себе щасливого життя,
Нехай живуть у серці сподівання
На все найкраще і на сенс буття.
Автор: Генріх Акулов; Сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Люди, шановні, сказати вам мушу…
Люди, шановні, сказати вам мушу,
Гнів та образа отруюють душу.
Гнів заважає молитися Богу,
І закриває до Бога дорогу.
Автор: Генріх Акулов; Сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Аби протистояти ворогам…
Аби протистояти ворогам,
Потрібні сила і хоробрість нам,
Але ще більше треба мати м’язи у напрузі,
Щоби протистояти друзям.
Автор: Генріх Акулов; Сайт:http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Шановні друзі, любі діти…
Шановні друзі, любі діти,
Вас зрозуміть мене прошу,
Свої духовні заповіти,
Для себе і для вас пишу.
Завжди собі напоминаю,
Як треба жити на землі,
Щоби душа дійшла до Раю,
Щоб шлях земний не був в імлі.
10.12 2008 р.
Автор: Генріх Акулов; Сайт:http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Спогад
В маминій хаті край гаю,
Після тривожних доріг,
Серцем від них спочиваю,
Хоч і на скронях вже сніг.
Йду понад річкою в полі,
Наче в дитинстві я знов,
Раптом, на старій тополі,
Я прочитав про любов.
Стиснулось серце до болю,
В скроні ударила кров.
Я прочитав на тополі:
Вася + Катя = Любов.
Вася + Катя = Любов,
Спогади, спогади знов.
Де ти тепер, де ти є,
Перше кохання моє?
Спогад привів до дівчини
В тихий задумливий сад,
Де на старій тополині
Напис зробив я на згад.
Стиснулось серце до болю,
В скроні ударила кров,
Ой, не пиши на тополі,
Юність, про першу любов.
Ой, не пиши, доведеться
В старості напис читать.
Серце у юність рванеться,
Та молодим вже не стать.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Сум
Тихо село вимирає,
Ні, не кричить, не кляне.
Тихо, як вечір згасає,
І непомітно помре.
Плаче бабуся старенька:
Газу і хліба нема.
Де ж діточки твої, ненько,
Чом ти на старість сама?
Діти були і держава…
Все кудись ділось, пішло.
Діток на фронт виряджала,
Жодне назад не прийшло.
Щодня у полі трудилась,
Щодня, в трудах до зорі,
Молодість тихо котилась
В старість, і ось ми – старі.
Тихо ідуть, вимирають,
Ні, не кричать, не клянуть,
Спокою лише бажають,
Смерті, як манної ждуть.
Тихо село вимирає,
Тиша в вечірній порі,
Навіть Сірко-пес не знає:
Гавкать йому, а чи ні.
Смуток наповнює душу,
Тяжко і страшно мені,
Нащо терпіти я мушу
Це запустіння в селі.
За що мені така доля,
Нащо живу в такі дні?
Попрані щастя і воля,
Порожньо, сумно в селі.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Україно моя…
Рідна ненько в селянській оселі,
На землі своїй діти твої, а чомусь невеселі.
Піднімись, розпрямись. Посміхнись їм ласкаво,
Піддержи на ногах своїх діток малих.
Дай зрости і окріпнуть державі,
Відроди в своїх дітях і радість, і сміх.
Відроди в них і гордість, і силу,
Відчуття пасинкове зніми,
Щоб минуле народ не гнітило,
Більше літа щоб, а не зими.
Щоб ніяка вражина не сміла,
Ні народ, ані землю топтать.
Розпрями ж ти орлинії крила
І навчи своїх діток літать.
Батьківщино кохана, єдина,
Краще в світі країни нема.
Процвітай, молодій, Україно,
Пам’ятай, наша мати, що ти не сама.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Кричать під лісом журавлі…
Кричать під лісом журавлі,
В імлі ранково-сірій.
У них вже підросли малі
Й готуються у вирій.
Пройде зими яскрава мить,
Засне холодна завірюха,
І знову зграя прилетить –
Вона вже в небі, слухай.
Курли… курли…, кружляє клин
У небі весняному.
І вже не батько бач, а син,
Привів братів додому.
І все як завжди: часу плин,
Роки, віки спливають,
Ослабнув батько, виріс син,
І журавлі щороку повертають.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Лунає пісня над рікою…
Лунає пісня над рікою
І вторять пісні комиші.
Нічне багаття на просторі
Теплом торкається душі.
А небо темне і глибоке –
Яка чудова, дивна мить,
І в небі місяць, ” Боже око”
Зійшов, щоб землю сторожить.
Відпочивають люди й села,
Міста великі і малі.
І лине пісня невесела
Про біль і радість на землі.
Густий туман на ліс лягає,
На грішну землю, і в ночі,
Лише кохання сну не знає,
Та у гаю старі сичі.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua