Не позбавляй себе взаємного кохання,
Не позбавляй себе щасливого життя,
Нехай живуть у серці сподівання
На все найкраще і на сенс буття.
Автор: Генріх Акулов; Сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Вірші про кохання
Спогад
В маминій хаті край гаю,
Після тривожних доріг,
Серцем від них спочиваю,
Хоч і на скронях вже сніг.
Йду понад річкою в полі,
Наче в дитинстві я знов,
Раптом, на старій тополі,
Я прочитав про любов.
Стиснулось серце до болю,
В скроні ударила кров.
Я прочитав на тополі:
Вася + Катя = Любов.
Вася + Катя = Любов,
Спогади, спогади знов.
Де ти тепер, де ти є,
Перше кохання моє?
Спогад привів до дівчини
В тихий задумливий сад,
Де на старій тополині
Напис зробив я на згад.
Стиснулось серце до болю,
В скроні ударила кров,
Ой, не пиши на тополі,
Юність, про першу любов.
Ой, не пиши, доведеться
В старості напис читать.
Серце у юність рванеться,
Та молодим вже не стать.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
*** Дружині присвячую
Пахнуть осінню
Ранки-просині
Й вереснева
Печаль жоржин,
Присмак літечка
В травах росяних
Назавжди в собі
Збережи.
Листя падає
Жовтим димом.
Де шуміли хліба –
Стерня.
Тут з тобою
Удвох ходив я,
Не насмілився обійнять.
Поле пахне
Твоїми косами,
Нами сходжене,
Дороге.
Пам’ять юності
В серці носимо.
Наше літечко –
Вже ген-ген…
Тільки пройдене не минулося,
Бачу це по твоїх очах.
Все дивлюся в них і милуюся,
Бо для мене ти – те дівча…
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Тільки б сонця…
Тільки б сонця
Променям ясним
І крізь хмари
Сиві пробиватись.
Тільки б важчим
Був у полі сніп,
Тільки б мріям
Всім твоїм збуватись.
Тільки б у чуттях
Нам не зімліти,
Тільки б разом
Йти до видноколу.
Тільки б у моїм
Черленім літі
Тобі зимно
Не було ніколи.
12.12.1987
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Ліс голубіє твоїми очима…
Ліс голубіє твоїми очима,
Я тебе проліском звала колись…
Тануть літа за моїми плечима,
Ти ж бо на іншу уже задививсь.
Ти дарував мені зоряні ночі,
А на душі було світло, як вдень.
Хто ж зруйнував наше щастя-місточок?
Не запитаєш про це у людей.
Терном колючим укрилась доріжка,
Де ми з тобою зустрілись колись.
Знов, як раніше, виходжу до річки,
Знов мені спогад про тебе болить.
…Ліс голубіє твоїми очима,
Вогник надії не гасне в мені:
Вірю, що в дім мій ти двері відчиниш,
Смуток розтане, мов сніг навесні.
17.07.1987
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Бронзовими фарбами вечір догора…
Бронзовими фарбами вечір догора,
Стала фіолетова над ставком гора.
Шлях Чумацький стелиться – зоряний потік,
Ждала я побачення вперше у житті!..
Молодому серцю тісно так у грудях,
Як завжди, соромилась стрітися на людях.
У гаю ховала вроду молоду,
Ждала того вечора, так, як долю ждуть.
А коли побачила – милий мій стоїть –
Спалахнула іскорка в серденьку моїм,
Щоб із цього вогника сонцем золотим
Запалало вогнищем й гріло нас завжди.
5.01.1987
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Як упертий росточок…
Як упертий росточок
Пробивався до неба,
Так і я усім серцем
Потяглася до тебе.
Чи судилось так долі,
Що шляхи розійшлися.
Лиш надії і болі
В одне ціле злилися.
Линуть роки невпинно,
Вже ми сивими стали.
Та до тебе, єдиний,
Почуття не зів’яли.
Своє перше кохання
Крізь життя пронесу я,
А за щире зізнання
Хай мене не осудять.
6.09.2986
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua