Вірші про кохання

В гай, де калинові грона…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

В гай, де калинові грона
Манить стежина в’юнка.
Там, заховавшись під крони,
Юнка чека юнака.
Десь прокричала зозуля
В присмерку тужне «ку-ку».
Долю яку пророкує
Юним на їхнім віку?
Вечір, настояний трунком,
Вразливу душу пройма.
Жагне вона поцілунку,
А юнака все нема.
Нижче схиляється небо,
Вечір повіки склепа:
Як я спішила до тебе,
Ти ж, мов крізь землю, пропав.
В гай, де калинові грона
Манить стежина в’юнка.
Там, заховавшись під крони,
Юнка чека юнака.
Десь прокричала зозуля
В присмерку тужне «ку-ку».
Долю яку пророкує
Юним на їхнім віку?

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Скошеними травами, стиглими отавами…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Скошеними травами, стиглими отавами
В’ється стежка луками до твоїх воріт.
Рівними покосами, перевита росами,
Чітко, де проходимо, залишає слід.
П’янким трунком споєна, травами настояна,
Луговими квітами – мальовничий цвіт.
Туман низько стелеться і пливе по стежечці.
Як з тобою стрінуся – просторіша світ.
Кожною неділею йду я із надією:
Варто б нам побратися не на день – на вік.
Стежка хай туманиться, вірю я – так станеться,
Бо топчу цю стежечку вже четвертий рік.
Скошеними травами, стиглими отавами
Чітко, де проходимо, залишаєм слід.
Інститут закінчено, ми уже обвінчані.
В’ється стежка луками до моїх воріт.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пам’ятаю, як стрілися…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Пам’ятаю, як стрілися,
Гучніш серце забилося.
До ніг небо схилилося
Голубе-голубе.
З теплотою і світлістю,
З материнською ніжністю,
З лебединою вірністю
Покохав я тебе.
Прожили, як умілося,
Ніби щойно зустрілися,
Деколи і сварилися,
Бог нам буде суддя.
Чи в годиноньку грізную,
Радісну а чи слізную,
Лебединою піснею
Пролетіло життя.
Наче в казці приснилося,
Розпливлося, розмилося,
І за обрій скотилося
Це життя голубе.
А я все ніби в юності
З материнською ніжністю,
З лебединою вірністю –
Так кохаю тебе.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Тече річка невеличка…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Тече річка невеличка –
Тиха течія.
Запитав якось незвично:
— Мила, ти чия?
Дала відповідь дівчина:
— Поки нічия.
Хто освідчитись повинен,
Любий, – ти чи я?
Хлопець знітивсь на хвилинку:
— Правда тут твоя, –
І на мить в думки поринув:
— Ну, звичайно, я.
Будь моєю, не відказуй,
Серце не томи.
Не задумуйсь, кажи зразу:
Я і ти – то «ми»? –
І пішли, за руки взявшись,
Все довкіл цвіло.
А куди? Ніхто не скаже –
Нас там не було.
… Тече річка невеличка –
Тиха течія.
Зашептала, мов горличка:
— Я навік твоя!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А калина цвіте…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

А калина цвіте сніжно-молочним цвітом,
А калина цвіте, як тоді, як колись…
Ти за мною ходив, наче тінню, слідом:
Пригадай, як в коханні навіки клялись.

Знов калина цвіте у світанкових росах,
Знов калина цвіте, як колись, як тоді…
Сліпучо-білий сніг мені фарбує коси,
Ніби вчора були молоді-молоді.

А калина цвіте сніжним квітом, о, нене,
В тихім танці на вітрі кружля білий цвіт.
Хай усім все життя буде ліпше, ніж в мене,
Хай в душі не гірчить цей калиновий плід!

Ось поглянь, подивись – дивовижно зелене,
Аж струмує, бринить, соком повниться світ.
Все довкола цвіте, але вже не для мене –
Що було, то пройшло, і гадати не слід!

Що було, то пройшло, і гадати
Даремно не слід!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А дощ шумить…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

А дощ шумить густий, краплистий – злива.
І я, немовби вершник на коні,
Лечу до тебе збуджена й щаслива.
Під градом крапель хороше мені.

Аж ось і ти! Я спраглими губами
Спиваю жар твоїх солодких губ,
Моє лице лоскоче до нестями
Твій непокірній вигорілий чуб.

А дощ шумить, і блискавки до болю
Пронизують пухову товщу хмар.
Та байдуже! Я в захваті з тобою
Хмелію, в’яну від незнаних чар.

Проснулася, і все видіння зникло,
Розвіялось, розтануло, мов сніг,
І як же було боляче і прикро,
Що все це відбувалося вві сні…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Зупинись, не втікай, поговоримо мить…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Зупинись, не втікай, поговоримо мить,
Я на це сподіваюся дуже.
Від журби я хворію – так серце болить,
Бо до тебе воно не байдуже.

Прислухатися вмій і мене зрозумій.
Душу й серце хай сумнів не точить.
Від гарячих долонь не холонь, не холонь –
Розквітай, як троянди бутончик.

Я тебе всім єством до краплини зіп’ю,
Обійму, пригорну, розцілую.
Не пущу, не віддам, бо навік загублю
І себе вже нічим не врятую.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Як струмки до ріки…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Як струмки до ріки,
Тихо плинуть роки –
За плечима
Давно уже повінь…
Я не той, що колись…
Тільки чому ж болить
У душі моїй
Давній той спомин:
Ми і місячний сад,
І на віях роса,
А довкруг –
Листопадова осінь…
Я не твій, я – нічий,
Тільки чому ж звучить
Голос твій
В моїм серці і досі?
І щоосені знов
Моя перша любов
Розквітає,
Мов квітка з кришталю.
І собі на біду
Знов до неї іду,
А вона –
Усе далі і далі…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Знову свічку запалив світанок…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Знову свічку запалив світанок,
Кольори і звуки оживив.
Я тебе запрошую на танок
В тихий сад,
Під музику трави.
Яблуні
Тобі простягнуть віти,
Щік торкнеться не сльоза – роса.
Я одній тобі
У цілім світі
Подарую
Цей ранковий сад.
Знову свічку
Запалив світанок,
Де й поділась
Синьоока ніч.
Я тебе
Запрошую на танок,
Ніжність рук
Довір мені…
Своїх.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Падає на землю таємничо…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Падає на землю таємничо,
Ніби казка, що тамує біль,
Білий сніг, і нас с тобою кличе
В віхоли стерильну заметіль.

Стрімголов у снігові замети
Ми пірнаєм, мов в перини пух,
Розігралась віхола й відверто
Б’є в лице, аж забиває дух.

Не лякають буйні сніговії
Розпашілі молоді літа,
Тож нехай вирують заметілі
І в снігах кохання розквіта.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua