Стереотипи

Ти сам ставиш межі й кордони,
Які існують тільки у твоїх думках,
Ти сам вигадуєш ті перешкоди,
А винними робиш моменти й літа.
У швидкоплинному русі суспільства
Забули за чесність і вірність.
Важливо, що саме у шумному місті,
Попри все стала гордість і гідність.
Ми поволі забуваєм, що є щастя,
Таке важливе для життя й таке миттєве,
Ми не вважаємо: існує радість,
Але без неї нічого не треба.
Стереотипи нам мурують стіни,
Та почуття стають на друге місце,
Давайте забудем це горе та війни,
Нехай панує скрізь кохання чисте.
Продовження →

А я хотіла хвіст як у русалки,

і дихати навчитись під водою.

Сьогодні викидаю недопАлки

блідою , довгою рукою.

Насилу від подушки відриваюсь,

о шостій тридцять , і ніяк пізніше.

В роботах біжучи я спотикаюсь ,

бажаючи зайняти свою нішу.
Продовження →

Розкажи мені казку.

Я знаю – доросла,

А ти розкажи.

Розкажи про поразку

І погляди скоса

На Герду, тієї зими.

Розкажи про русалку,

Яку не полюбити

Просто тому, що не та.
Продовження →

Бeз брeхні,бeз сорому,бeз прикрас

Бeз космeтики,бeз образ

Бeз власних назв.

З малої літeри,з того ж рядка.

Твоя правда брудна

Бридка

Смішна.
Продовження →

“Обернімо ж голови свої!”

Каменем важким, громадним, сильним,
Став в козацьких жилах наш сусід,
Скільки років ми продали і жаліли,
Ката того, причину наших бід?
Повернімось, браття, до країни,
Обернімо ж голови свої!
Не дамо ж померти нашій бідній,
Матері старій на чужині!
Не дамо прокинутися дітям,
З добрим “утром”, а не “ранком”, ні!
Продовження →