ТИ ЗБЕРЕГЛА СІМ’Ю.

Колись був час , коли я загуляв
У гречку ту ускочив ненадовго.
Але ж тебе , тебе одну любив , кохав,
І одруживсь з тобою я надовго.

Давно та зрада відбулась,
І раді діток ти простила,
Між нами туча пронеслась.
Але мене ти теж любила.

Я зрозумів , що ради них,
І задля тебе буду жити.
Піти від тебе я не зміг,
І діток буду всіх любити.

А скільки років вже минуло,
В дітей уже діти є свої.
А мене життя так гойднуло,
Божою карою , о , болі мої.

Терплю , а що мені лишилось,
Співчуваю тобі , а ти мені.
Я спав й у сні мені приснилось,
Що час збиратися й собі.

Любов, я радий бачити в тобі,
Коли онуків ти ростила.
Вони ж душі не чають у собі.
Коли ти з ними гралась , говорила.

Я дякую тобі , ти зберегла сім’ю,
Дівчат – внучат ти виростить повинна.
Прощай , кажу й тебе люблю,
Доле моя ти безневинна.

Не дай Бог , першою підеш,
Я ляжу поряд із тобою.
Але я знаю , що ти не вмреш,
Тож не сумуй так болісно за мною!
13-14 липня 2008р.

МОЛИТВА ДЛЯ БРАТА

Ой брати мої, брати , які ж ви хороші,
Як випили горілочки , полетіли гроші.
Полетіли , полетіли , тільки жінка плаче,
Її милий дуже п’яний , під гармошку скаче.
Ой , отямся, чоловіче , що ж ти робиш,
Свою долю , своє щастя ти під корінь гробиш.
Та послухай свою жінку і свого синочка,
Та послухай ти онука і скажи вже: точка!

Я не п’ю і пить не буду вже ніколи в світі,
Будь ти проклята , горілко , простіть мене, діти.
Моя жіночка кохана , прости мене скотину,
Онучок рідненький і ти , мій сину.
Я просплюсь і підлікуюсь , і візьмусь за справу,
І все буде у нас добре , заживемо на славу.
Тільки ви мені повірте – моєму слову,
Що не буду я вже пити ту горілку знову.

Що не буду я вже пити – вам я обіцяю,
А чому так усе сталось , я і сам не знаю.
Будем разом працювати , працювать , радіти,
Будь ти проклята , горілко – не прокляли б діти!
12-13 червня 2008р.

М А Ш Е Н Ь К А

(Присвячую найменшій внучці)

Маша губоньки зложила,
Оченятоньки відкрила.
Я на маму подивлюся,
Я матусі усміхнуся.

Усміхатись буду я,
Хоч й маленьке ще дитя.
Мене будуть всі любить,
І не будуть мене бить.

Хоч і вредна буду я,
Та все ж ваше я дитя.
Буду слухать вас, любить,
І щасливо будем жить.

Це щаслива сім’я наша,
Дід Вадим і баба Паша.
Мама Таня, тато Юра,
І малесенька Машуня!
10 лютого 2005р.

І Р А

(Присвячую середній внучці)

Коли маленькою була,
Ти ще невміла говорити.
Дід Миша на руках щодня носив,
І не давав нікому тебе бити.
Коли навчилась говорить,
Ти сміючись казала:
«Я маленька, дівчинка Ірочка,
Та баба Таня, баба Паша.
Я маленька внучка ваша.

Буду я вже підростать,
Щоб кота за хвіст тягать.
Мамо, тато, не забули,
Мені братика куплять».

Тобі четвертий рік пішов,
Ти стала все вже розуміти.
Дід Миша так тебе любив,
Він буде в серці твоїм жити.
5 лютого 2005р.

П О Л І Н А

(Присвячую старшій внучці)

Внучка, не бачив тебе, я Поліно,
Відтоді, як з’явилась на світ.
Хоч серце щиміло й боліло,
І в думках вітав я свій рід.

Минають дні, ідуть роки,
Коли зустрінусь, ще не знаю.
Біжить сльоза, стікає по щоці,
Хустинкою її знов витираю.

Тобі вже шість, навчилась говорить,
Чи питала в мами, де твій дід?
А в мене серце так болить,
Вдивляючись в дорогу, тебе виглядаю.

Вірю в те, що доживу,
При зустрічі обнімемось з тобою.
А може ні! І все – таки умру,
Тоді зустріньсь з Марійкою – сестрою!
11 січня 2005р.

Вадим Іванович Іванюк народився 25 листопада 1951р. в селі Іванівка, Борзнянського району на Чернігівщині у звичайній селянській родині, сьомою дитиною.

Через два роки батьки переїхали в село Велика Доч. В 1966році закінчив 8 класів Височанської с/ш, та на цьому ази навчання і закінчились… З травня 1972р. по травень 1974р. проходив військову службу в лавах Радянської Армії в м.Серпухов Московської області в/ч25823.

В червні 1982р. потрапив в ДТП, переніс вісім операцій, але все рівно лишився інвалідом. Одружений, має трьох дітей, п’ятьох внучок та одного онука. Вже давно по інвалідності на пенсії, останні роки присвятив поезії. Випустив поетичні збірки: « Збірка віршів від Левка Бідного», « У єдності – сила народу», « Не сила, Боже, вже мені…», « Моя надія не вмирає», оповідання: « Неймовірні мисливські спогади від Левка Бідного» та « Спогади про Великодочинський футбол, колишніх гравців…».