Тече річка невеличка…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Тече річка невеличка –
Тиха течія.
Запитав якось незвично:
— Мила, ти чия?
Дала відповідь дівчина:
— Поки нічия.
Хто освідчитись повинен,
Любий, – ти чи я?
Хлопець знітивсь на хвилинку:
— Правда тут твоя, –
І на мить в думки поринув:
— Ну, звичайно, я.
Будь моєю, не відказуй,
Серце не томи.
Не задумуйсь, кажи зразу:
Я і ти – то «ми»? –
І пішли, за руки взявшись,
Все довкіл цвіло.
А куди? Ніхто не скаже –
Нас там не було.
… Тече річка невеличка –
Тиха течія.
Зашептала, мов горличка:
— Я навік твоя!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

На чарівній землі в мальовничому краї…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

На чарівній землі в мальовничому краї
Мережково сплелись слобожанські стежки.
Все знайоме й близьке від стеблинки й до гаю –
Вздовж і вшир я сходив босоніж навпрошки.

Де б не був я, теплом зігріва рідна хата
І, мов пісня, дзвенить голос неньки в душі.
Слобожанські стежки, як же вас забувати?!
У дитинство сягать – не буває межі.

Слобожанські стежки сріблом-росами вмиті,
Трунок-воду п’єте із джерельних криниць.
Слобожанські стежки чебрецями повиті,
Тут усе дороге до найменших дрібниць.

Тут коріння моє з прадідівського роду,
Ним черпаю в житті і натхнення й снагу.
Щоб у нашім роду не було переводу,
Я онуками сню і тамую жагу.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Краю мій, моя Коломаччино…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Краю мій, моя Коломаччино,
Простір нив, гаїв, лугів, лісів –
Невід’ємна частка України,
України матінки – Русі.

По тобі топталися чужинці –
Смерть, неволя, згарища пожеж.
Згуртувались Руси – Українці:
«Враже, що посіяв, те й пожнеш!»

Надарма тут голубіше небо,
Й чисті роси скраплюють траву.
В цім краю козак Іван Мазепа
Гетьманську отримав булаву.

Колосись хлібами, наша ниво,
Життєдайним наливайсь зерном.
Будь завжди багата і щаслива –
Славсь людською ласкою й добром.

Краю мій, моя Коломаччино,
Простір нив, гаїв, лугів, лісів –
Невгасима квітка України,
України матінки – Русі.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

І знову ця знайома стежка в полі…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

І знову ця знайома стежка в полі
Петля, в’юнить до рідного села,
Що маячать ген-ген на видноколі,
Тут народивсь, тут молодість пройшла.

І серце в грудях трепетно заб’ється,
І сум, і радість болем забринить.
Душа моя немов з-за граток рветься
І пташкою в гніздо своє летить.

І хочу я душею притулитись,
І зором обійняти все довкіл,
І серцем спраглим із тобою злитись,
І буть корисним, доки стачить сил.

Село моє, для мене ти єдине,
Як мати рідна, як саме життя,
Як хліб землі, як пісня лебедина –
Не стань тебе – впаду у небуття.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Не розхлюпуй свою честь…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Не розхлюпуй свою честь
В молодецькі роки.
Незалежно – тут чи десь, –
Стримуй хибні кроки.
Не розтринькуй почуттів –
Це твоя криниця.
Тих богато, хто б хотів
В ній «води напиться».
Наливайся, ніби плід,
Життєдайним соком.
Кому слід, кому не слід –
Не підморгуй оком.
Бережи своє тепло
І принадну силу.
Залицяльникам на зло
Відкоша дай сміло.
Не розпліскуй те, що є, –
Найсвятіше в світі –
Чисте серденько своє
У веснянім цвіті.
Бережи, не заплямуй
Честь свою і совість.
Гідно, впевнено прямуй –
Май дівочу гордість.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Звивається стежиночка до рідного села…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Звивається стежиночка
до рідного села,
Та найдорожча жилочка,
де молодість пройшла,
Та ниточка без вузликів,
що в серці я ношу,
Та найсвятіша музика,
якою дорожу.

Веде вона по споришах
в калинові гаї,
До верб, де ночі не на жарт,
співають солов’ї.
Де луг, де гайворін-трава,
де гомонить струмок,
Де все дитинство ожива
від згадок і думок.

Село моє, мій дивосвіт –
колисочка подій,
Лишило ти глибокий слід
у пам’яті моїй.
Все найдорожче зберегло,
що діялось-булось –
Моє найглибше джерело –
село, моє село.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Босоніж, стежками росянистими…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Босоніж стежками росянистими
Брів би й брив поміж пахучих трав
І дзвінкі іскриночки-намистини
З кожної стеблиночки спивав.
Прислухавсь, затамувавши дихання,
Як співають коні-стрибунці,
Задивлявсь, як під журне курликання
Лебедині танули ключі.
Брів би й брів в захопленні без пам’яті
У природи-казку – Божий дар:
Цілували ноги трави пом’яті
І дзвінкі росиночки стожар.
Зупинявсь на мить, та був засліплений
Тим, що в лузі діяло, цвіло.
І не знав, з якого тіста зліплений –
Іншого ж бо й бути не могло.
Як в природі все взаємозв’язане,
Дороге і напрочуд земне.
Казка вічна, казка не розгадана,
Хай вона нікого не мине!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я проліском весни заголубію…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Я проліском весни заголубію,
З зерняти колосочком проросту,
Осіннім листячком забагрянію
Сніжком біленьким землю замету.

Я ніч і день, я сонечко і тиша,
Мороз і холод, дощ і вітровій.
Я горизонт, блакиті неба – крила,
Я світло світл у світі світовім.

Я полум’ям горю, горю – не тлію,
Бушую дні і ночі багаттям.
Інакше бо не можу, не умію,
Тому я невмируще, я – життя!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А калина цвіте…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

А калина цвіте сніжно-молочним цвітом,
А калина цвіте, як тоді, як колись…
Ти за мною ходив, наче тінню, слідом:
Пригадай, як в коханні навіки клялись.

Знов калина цвіте у світанкових росах,
Знов калина цвіте, як колись, як тоді…
Сліпучо-білий сніг мені фарбує коси,
Ніби вчора були молоді-молоді.

А калина цвіте сніжним квітом, о, нене,
В тихім танці на вітрі кружля білий цвіт.
Хай усім все життя буде ліпше, ніж в мене,
Хай в душі не гірчить цей калиновий плід!

Ось поглянь, подивись – дивовижно зелене,
Аж струмує, бринить, соком повниться світ.
Все довкола цвіте, але вже не для мене –
Що було, то пройшло, і гадати не слід!

Що було, то пройшло, і гадати
Даремно не слід!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Повільно кружляє листочок тополі…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Повільно кружляє листочок тополі,
В повітрі дзвенить, шелестить,
Даремно радіє, що вирвавсь на волю –
Вона йому вже не блищить.

По вільному полю, осінньому гаю
Ганя його вітер, терза,
А він безпорадно притулку шукає –
Сумує, тремтить, замерза.

Зірвавсь необачно, щукаючи долю,
Завіявсь за межі села.
А та спокусливо-примарлива воля
До згину його привела.

Ось так у житті і між нами буває –
Зробив необдуманий крок,
А потім сумління всю душу терзає –
Навік непоправний урок.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua