Епіграми

Співавторам

Їх улюблений романс:
«О дайте, дайте нам аванс!»

Літератору-швидкіснику

Пише влітку, взимку, навесні,
Восени і навіть… уві сні.

На вечорі гумору

В залі сміялися чоловік триста,
Окрім сатирика і гумориста.

За «туманом»

Написав графоман
Товстелезний роман
І «Туманом» назвав.
Солідно!
Як поставили в план,
Закричав: «Я талан!»
Хоч його за «Туманом»
Не видно.

За одним рецептом

Пилип відомий тим поет,
Що виробляє штучний мед.
Говорять, віршики Пилипові
Такі ж, як мед домашній, липові.

Автор: Ігор Січовик; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Епіграми

Приступом

Він премію здобув
літературну
лише після шістнадцятого
штурму.

Завчасно

Письменник Н. ще за життя
Приймав… глибокі співчуття.

Мікророманіст

Він кричить без відпочинку:
— Поскоріше ставте в план! –
Написав одну сторінку,
Ну а шуму – на роман!

Вагомий внесок

Написав і видав драми –
На чотири кілограми.

Відповідь

Ти скаржишся: «Відомий у народі я,
Однак мене цурається пародія…»
Скажу тобі, поете, при нагоді я:
Уся твоя поезія – пародія!

Автор: Ігор Січовик; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Казка

Шпаку –
Маленькі пташенята:
— Повідай казочку нам, тату.
— Гаразд.
У лісі, у столиці,
Були прописані в Синиці
Одна Ворона, Дятли два,
Дроздів десяток і Сова… –
А Шпаченята молоді:
— Оце усі в однім гнізді?!
— В однім,
Чому ви здивувались?
Під знос
Гніздо те планувалось.

Автор: Борис Чамлай; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Не стрічав

Раз Кіт міський в село забрів
І там Корову раптом стрів.
Відразу брови вгору кинув:
— А це ж яка іще тварина?!
Вже стільки літ живу на світі –
Таку не довелося стріти… –
Що не стрічав, то не брехня,
Але сметанку їв щодня.

Автор: Борис Чамлай; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Дарунок

В діброві Лис зустрів Тхора.
Той – тиць Рудому хабара.
— Хабар?! Мені?!
Ах, сило вража?
В тюрму відправлю, так і знай.
— Та це ж даруночок – Тхір каже.
— Якщо дарунок, то давай.

Автор: Борис Чамлай; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

На літературні теми

Затискувач

Шлях молодих він прагне перетяти,
Їх натиску давати відкоша,
Бо наступають, капосні, на п’яти,
І в небезпеці вже його… душа…

Непоспішливий

У творчості, зробивши міні-крок,
Робив одразу максі-передишку.
Одержав спершу він пенсійну книжку,
А потім вже письменницький квиток.

«Принциповий»

Поет за жанр не визнає
Дошкульних епіграм,
Бо на горіхи дістає
Від них частенько й сам.

Автор: Борис Мироненко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Горе-перекладач

— На іншу мову твір перекладу,
Що є талант у мене, доведу! –
Перекладач повсюди гомонів,
А твір не переклав, а… перевів.

Несправджені надії

— Про мене підуть між людей чутки,
Сягнуть зеніту враз мої рядки! –
Плекав поет надії. Та дарма:
Чутки пішли, а успіху нема.

Автор: Борис Мироненко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Залізяка

Стовпами Дріт прямує в далину,
Потужний струм в його пульсує жилах.
І от якось із бур’яну
До нього Залізяка заржавіла
Озвалася, конаючи з нудьги:
— Гей, Дроте!
Що ти гудеш там про роботу?
Яка робота в тебе? Ги-ги-ги!
На сонці мерехтіти?
Чи бути сідалом для гав?
Якби мені хто право дав,
Трудився б ти у мене зиму й літо!
А то порядку з вас нема:
Усю роботу
Я, надриваючись, виконую сама.
Іржею вкрилася від поту!

Чудовий дехто має хист:
Про ледарів занадто вже балака,
А сам – немов іржава залізяка!

Автор: Євген Васильченко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua