Не дай мені впасти, о земле, так рано…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Не дай мені впасти, о земле, так рано
На поле пшеничне в росу крапель-сліз,
А дай по стежині безмежного лану
Спокійно, не гнувшись, пройти на весь зріст.

Дай іскру душі, яка живить наснагу
І поїть натхненням щомиті мене.
Тобою, о світе, тамую я спрагу,
Черпаю все краще, природне, земне.

Якщо ж доведеться зненацька упасти
На тебе, повиту п’янким чебрецем,
Зроби так, благаю, щоб я розпластався
Не зором у небо – до тебе лицем.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пам’яті матері

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Задивилась мати в далеч синю,
Біля обрію туман розтав.
Жевріє надія стріти сина,
Та дорога за селом пуста.

Відцвітає груша серед двору,
Спориші, мов килим – хто б стоптав?
Що з тобою, сину? Може, хворий?
Все хіба розкажеш у листах…

Заросла стежина в край дитинства –
Стежка та, що бігав босоніж…
Отчий дім тобі чому чужим став?
Що за справи дому важливіш?

Та згадай – стара сумує хата,
Зажуривсь поламаний поріг,
І ніхто не вміє так чекати,
І ніхто не вміє так прощати,
Як прощають рідні матері…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

За селом розходяться дороги…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

За селом розходяться дороги,
Визначають кожному путі –
Радощі, надії і тривоги
В нелегкім, бурхливому житті.

Та куди б вони не заманили,
І куди б вони не завели,
Ми батькам, можливо, й завинили,
Але їх забути не змогли.

І коли трапляється нагода –
Спішимо до рідного села,
Не жахає нас лиха негода –
На стежки, де молодість пройшла.

На усе нам треба міру мати,
Та в однім цуратися не слід.
Гріх батьків довіку забувати,
Адже ми з’явилися на світ.

За селом розходяться дороги,
Які вздовж і впоперек сходив.
Пам’ять починається з порога,
Де найперший крок в житті зробив.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Падає на землю таємничо…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Падає на землю таємничо,
Ніби казка, що тамує біль,
Білий сніг, і нас с тобою кличе
В віхоли стерильну заметіль.

Стрімголов у снігові замети
Ми пірнаєм, мов в перини пух,
Розігралась віхола й відверто
Б’є в лице, аж забиває дух.

Не лякають буйні сніговії
Розпашілі молоді літа,
Тож нехай вирують заметілі
І в снігах кохання розквіта.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Над застиглим ставом верби похилились…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Над застиглим ставом верби похилились
І замрійно зирять у люстерко-скло.
На пологім схилі міцно причепилось
Вкутане садками чепурне село.

Вниз межовиками до води, до ставу,
Між кущів калини поп’ялись стежки
Й загубились в травах, де пасеться стадо,
Де із глини ліпить дітвора горшки.

Гайворон рвуть діти, це пахуче зілля
На добро, на радість здавна всім було.
Завтра свято літа – зелену неділю
Буде зустрічати і моє село.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

До тебе в серці десь на самім дні…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

До тебе в серці десь на самім дні
Тепла краплина – іскра серед ночі.
Вже не приходиш, як тоді, вві сні.
Хоча б вві сні побачитись так хочу!

А пам’ятаю, як було колись
Тобою серце сповнене по вінця.
В любові один одному клялись,
Та клятва та не варта і червінця.

Спадає втома на моє чоло,
Літа вже скроні білим снігом вкрили.
Для тебе я беріг своє тепло,
Для іншої його вже не лишилось.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Летять думки…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Летять думки
На мамине подвір’я,
Минуле знову
В пам’яті сплива.
А з неба сипле й сипле
Біле пір’я –
Вже зовсім біла
В мами голова.
Вишневий сад
Справля своє весілля,
Такий химерний
Снігопаду танок…
А з неба чисте-чисте
Срібло сіє
На скроні мамі,
Пада і не тане.
У мене день,
А в мами надвечір’я,
Стомились геть прудкі її літа…
Летить сніжок,
Мов голубине пір’я,
Наш тихий двір
Поволі заміта.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Осінь насупила брови…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Осінь насупила брови,
Стогне розкисла рілля,
Листя скидають діброви,
Мов сиротіє земля.

Хмари пливуть волохаті,
Ливень – суцільна стіна.
Плаче вікно в моїй хаті,
Морок шибки пелена.

Ливнем полоскана нива
Стомлено в сон порина,
Лине похмурим мотивом
Осені пісня сумна.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Заціпенів садок вишневий…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Заціпенів садок
Вишневий,
Заклякло листя
Вогняне.
Мороз розкинув
Щедро невід,
Скував усе живе,
Земне.

Шугає вітер,
Мов шуліка –
Нема нікому співчуття.
Скоріше б сніг –
Найкращий лікар –
Зберіг коріння
Для життя.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua